Львів’янка Наталя Яців-Бервецька втратила на війні найдорожче – свого чоловіка, який добровільно пішов захищати Україну та загинув у бою. Після цієї втрати їй довелося самостійно виховувати двох синів і будувати для них нове життя. У Львові вона відкрила власний цех безглютенових напівфабрикатів.
До початку повномасштабного вторгнення її чоловік Олег працював інженером-механіком. Але 24 лютого 2022 року він без вагань вирушив до військкомату. Олег долучився до 103-ї бригади ТрО, а вже у квітні 2022 року відправився на фронт. Він воював у Донецькій та Харківській областях, брав участь у звільненні Лимана, а згодом боровся за Луганщину.
21 листопада 2022 року його життя обірвалося під час танкового обстрілу поблизу села Стельмахівка. Посмертно Олега Бервецького нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Вчитися жити далі, попри втрату, довелося і їхнім синам – Роману та Ярославу.
«Цей біль настільки великий, що часом змішується з відчаєм та образою. У такі моменти розумієш: або опускаєшся на саме дно й не можеш піднятися, як, на жаль, трапилося зі мною, або знаходиш у собі сили робити щось корисне, що й стає твоєю мотивацією», – зізналася Наталя.
Ідея створення цеху безглютенової продукції народилася років сім тому, коли у молодшого сина жінки виявили непереносимість глютену. Тоді у місті майже неможливо було придбати безглютенову продукцію, а напівфабрикатів й взагалі не було.
«Для мене це була проблема, бо в нас на вихідних родина завжди їла вареники, а дитина ж не може бути відокремлена. Він і без того не міг споживати багато продуктів, не хотілося обмежувати і у цьому», – додала Наталя.
Тоді жінка вирішила самотужки знайти ідеальну рецептуру безглютенового тіста для вареників. Для цього довелося заглибитися у технологічні аспекти виробництва. Також Наталя забрала із рецептури й інші можливі алергени – яйця, крохмаль, лактозу, казеїн та цукор, аби вареники підходили для усіх, хто дотримується особливого харчування. До тіста входить рисове і кукурудзяне борошно, льон, псиліум, сіль та нерафінована олія. Деякі покупців навіть кажуть, що воно смачніше за пшеничне.
«Приготувати таке тісто непросто – багато хто пробує й відмовляється. Перші спроби були невдалими – тісто розсипалося, бо без клейковини воно не тримало форму. Готові суміші містили багато крохмалю, що мене не влаштовувало, тому я вирішила вдосконалити рецептуру. Першим моїм виробом був хліб схожий на цеглину, яким можна було когось вбити, але я пробувала далі», – пригадала Наталя.
Приготувавши вареники з безглютенового тіста для рідних, жінка зрозуміла, що може монетизувати справу. Перші покупці знайшлися легко – вона написала про свою продукцію у групі для батьків дітей із непереносимістю глютену, і вони зацікавилися. Спочатку Наталя продавала вироби майже без націнки, просто щоб допомогти. Але зрозуміла, що хоче розвивати цю справу, адже це корисно й важливо для багатьох.
Щоб вийти на ринок, їй потрібно було знайти окреме приміщення. Вдома працювати ризиковано – є загроза забруднення глютеном, і клієнти боялися замовляти. Тому вона почала займатися пошуком безпечного простору, де продукція буде якісною, перевіреною та сертифікованою.
Наталя мусила купити все нове обладнання, адже цього вимагає чисте безглютенове виробництво. Обладнати цех вдалося завдяки ваучеру на 300 тисяч грн і 200 тисяч грн з гранту від Львівської міської ради, а також гранту на 200 тисяч грн від норвезької ради. За ці кошти жінка закупила все обладнання для автоматизації виробництва: тістоміс, картоплечистку, м’ясорубку, холодильник, морозильні камери, шафу шокової заморозки для пельменів та робочі столи із нержавіючої сталі.
«Я докладала суму, аби також купити інвертор для безперебійного електроживлення. Холодильник і морозильник мають працювати без перестанку, бо дуже дорогий продукт, щоб він псувався. Найдорожчою виявилась шафа шокової заморозки і інвертор для постійної електрики», – розповіла Наталя.
Говорячи про сертифікацію продукції, Наталя пояснила, що це комплексна перевірка якості, яка включає аналіз на важкі метали та біологічні показники. В Україні є спеціальні лабораторії для таких досліджень, проте у Львові неможливо було перевірити продукцію на вміст глютену, тому довелося відправляти зразки до Києва. Це ускладнило процес, адже транспортування вимагало додаткових витрат і часу.
«Вони роблять швидку перевірку, але це досить вартісно. За кожну одиницю перевірки продукції потрібно заплатити, основним для мене було отримати сертифікат про відсутність в продукції глютену. Я вважаю, що це правильно – перевірити все на всі показники якості, щоб було безпечно для споживачів», – зазначила Наталя.
Ще одним викликом стало отримання штрих-кодів для продукції, адже це окремий процес, який також вимагає часу та коштів . Наталя вважає, що підприємцям-початківцям варто ще на етапі навчання отримувати інформацію про ці процедури.
«Отримання штрих-кодів – це окремий процес, який потребує часу та фінансових витрат. Було б добре, якби студентам харчових технологій про це розповідали ще під час навчання. Адже навіть щоб дізнатися вартість процедури, потрібно звертатися в різні установи, і згодом важко зрозуміти, де шукати всю необхідну інформацію», – додала вона
Як зізналась майстриня з приготування напівфабрикатів, безглютенове тісто є складнішим в роботі за звичайне , тому важко знайти персонал у цех. Тісто схоже за консистенцією на пластилін: не розтягується й не розкатується. Новачкам у цій справі треба час, щоб його зрозуміти й приборкати. Тому у цеху поки працює Наталя й ще одна працівниця Валентина.
Наразі бренд Natalie Gluten Free пропонує дві позиції – безглютенові вареники та індичі пельмені. Вареники можуть бути з різними начинками: картопля, капуста, гриби, шпинат, сир звичайний та безлактозний, сочевиця, нут та вишня. Усі ці інгредієнти Наталя може змішувати між собою на бажання клієнтів.
Найчастіше безглютенову продукцію замовляють для дітей, як і задумувала жінка на початку бізнесу. Адже чималій кількості малюків радять безглютенову дієту.
«З часом мої постійні замовники можуть зникати. Адже організм може почати перетравлювати глютен, і вони переходять на звичайне борошно. Я завжди радію за цих діток», – додала Наталя.
Також серед покупців є люди із різними проблеми зі здоров’ям і ті, хто стежить за фігурою. Безглютенова продукція є менш калорійною, а також легше перетравлюється. Водночас такі напівфабрикати підходять для вегетаріанців та веганів.
Наталя відчуває велику підтримку від ветеранської спільноти у розвитку своєї справи. Вона розповіла, що одним із важливих майданчиків для комунікації стали ветеранські ярмарки. Саме там формується особливе коло людей, які розуміють одне одного без зайвих слів.
«У нас там своя родина, свій світ», – каже вона. Ярмарки дають змогу не лише представити свою продукцію, а й зустріти нових клієнтів. «Багато хто приходить і каже: ну нарешті, можна в центрі поїсти безглютенові вареники! Хоч на такому ярмарку поїсти, собі покайфувати», – ділиться Наталя.
Окрім ярмарків, важливим аспектом є спілкування з дружинами військових та ветеранів. Наталя зазначила, що ці зустрічі часто відбуваються за чашкою кави, де жінки підтримують одна одну, обмінюються ідеями, а дехто навіть продовжує справу своїх чоловіків.
Фото: «Ветеран Медіа»
