Кава мілітарі

Той, що не віддав свою Незалежність. У пам’ять про Тараса Березюка

Тарас “Сихівський” Березюк 3 січня мав відсвяткувати власні 35 років, проте львів’янин загинув у День Незалежності України відстоюючи її. Росіяни забрали у нього життя, а у нас – живу легенду, про яку хочемо розповісти у цьому матеріалі.

Львівська громадськість неоднорідна і пізнала вона Тараса з різних сторін – живою легендою львівського фанатського футбольного руху, націоналістом, інтелектуалом, викладачем історії та соціології, ветераном АТО, сихівчанином та ще з десяток характеристик, які залишаться в пам’яті тих, хто мав честь розмовляти та вести справи з ним.

Тарас народився на Львівщині, але більшість життя прожив в Сихівському районі Львова, звідси і псевдо “Сихівський”. Він навчався на історичному факультеті ЛНУ імені Івана Франка, а згодом викладав історію та соціологію, завідував економіко-технологічним відділенням у Львівському фаховому коледжі харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій.

З юності Тарас захоплювався футболом та був ультрас львівського футбольного клубу “Карпати”.

“Тарас Березюк “Кацюба” “Сихівський” – це епоха! Епоха екстремальної вулиці, хлопці якої мріяли про революцію та війну, та плекали її, тоді, коли інші не наважувались і шепотіти. Це коли в університетських аудиторіях всі парти в антисистемних гаслах та кельтах, а після пар пиво та накритий шавочний концерт! Коли уся стипендія на книжки, а залишок на пиво! Коли на полиці удома “Фашистський соціалізм” Ла Рошеля і “Психологія народів і мас” Лебона поряд із Кобзарем! Коли дискусії на філософські теми під Львівське “Портер” до ранку, а спілкування з політичними опонентами коротке, і крихке, як канцелярський ніж! Коли москалів б’єш за кацапський язик, поляків просто, тому що, так заповідав Богдан Хмельницький, а чорних поки не побіліють! Це полум‘я фаєра на стадіоні під усмішку Мирона та махач в першій лінії з одеситами та арсами. Це весілля товариша у Львові, а ранок у іншому місті! А ці ночі на Мартовича, тепер кому…?” – написав у дописі про загибель друга військовий та журналіст Юрій Герун.

На війні Тарас Березюк з 2014-го року, воював у складі артилерійського з’єднання, виконував бойові завдання на території АТО, а саме у боях за Лиман, Слов’янськ та Краматорськ, а також на Луганському напрямку. “Сихівський” воював на Сході протягом 2014-2015 років, опісля повернувся до викладання та формування свідомого покоління студентів.

Сумнівів, що доведеться повертатись на службу у Тараса не було, саме тому 25 лютого він уже був під дверми місцевого військомату. Львівський журналіст Юрій Мельник з власних спогадів розповів, що зустрів там “Кацюбу” близько 9 ранку, коли писав короткі інтерв’ю з чоловіками, які були готові йти на війну. Тарас розповів про прощання з мамою та дівчиною, про останню вечерю у сімейному колі, про останні настанови та про розлуку. Усі чекали повернення Тараса додому, проте тепер нам доведеться боротись за його ідеї без нього.

З початком повномасштабної війни Тарас знову приєднався до 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила та вирушив захищати Україну.

За час повномасштабної війни воюючи в лавах 24-ї бригади Тарас стає лейтенантом, командиром взводу. На жаль, 24 серпня, у День Незалежності України, серце “Сихівського” зупинилось.

Чин похорону Тараса Березюка відбувся 30 серпня у Гарнізонному храмі. Того ж дня у Львові попрощалися ще з трьома захисниками України: Петром Верхолою, Романом Головком та Юрієм Головіним. Новітніх Героїв урочисто поховали на Личаківському кладовищі. Попрощатись з Тарасом того дня прийшли сотні людей, які приносили квіти та щиро плакали молячись, коли грабарі опускали домовину з Захисником.

“Брат, ти був Людиною за Кіплінгом, ти став легендою за замовчуванням! Уся ствольна та реактивна сальвою – триста тридцять три! Завжди в строю!” – поділився Юра Герун.

Total
12
Shares
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Попередня стаття

6500 одиниць техніки, 5495 комплектів форми, 2 473 пари берців: підсумки року найбільшого гуманітарного штабу

Наступна стаття

50 БМП

Схожі статті

Співзасновник “Ветеран Медіа” випустив пісню, яку присвятив своєму підрозділу

Шульц присвятив пісну підрозділу “Нахтіґаль”, який чинить опір на передових позиціях.  “Нахтіґаль” присвячено моєму рідному однойменному підрозділу, який…
Детальніше

Malanka Studios запрошує ветеранів і ветеранок взяти участь у документальному проєкті “Ветерани. Без форми”

Malanka Studios розпочинає роботу над новим документальним проєктом під назвою “Ветерани. Без форми”, який створюється для Суспільного Мовлення.…
Детальніше