Теплий серпневий день, майдан біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці, навпроти Центру Довженка – і мобільний автобус, до якого один за одним приходять люди. Хтось уже не вперше, хтось хвилюється перед першою у житті донацією, а хтось добре знає, що означає почути слова: «потрібна кров». У четвер, 27 серпня, на Сихові провели чергову відкриту донацію крові. За три години 54 донори здали понад 24 літри крові, яка може допомогти врятувати 162 життя.
Мобільний центр крові цього дня працював на майдані святого Івана Павла II Папи Римського, 1. Долучитися могли не лише ті, хто зареєструвався заздалегідь, а й усі охочі – після короткого медичного огляду та за відсутності протипоказань. Кров збирали для цивільних і військових, які проходять лікування у закладах Першого медичного об’єднання Львова.
Серед тих, хто цього дня прийшов на донацію, – сихівчанка Любов. Про можливість здати кров вона дізналася від отця Ореста Фредини з церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Під час недільної служби священник оголосив, що поруч із храмом відбудеться відкрита донація.
Для неї це вже шоста донація. Раніше жінка здавала кров для хворих друзів і родичів, а також для свого чоловіка та його побратимів. Цього разу вирішила просто прийти і долучитися до доброї справи.
Її чоловік Андрій Плахтина – ветеран війни, який з 2022 до 2025 року служив на Сумщині та Чернігівщині, працював в евакуаційній групі, вивозив поранених, а згодом сам зазнав важкого поранення.
«Моя кров свого часу врятувала мого чоловіка, тому для мене це не просто голосні слова, а реальність. Я добре знаю, що це таке, коли потрібна кров. І коли вона є в запасі, то значно легше», – каже Любов.
Цього разу вона вперше здавала кров саме у мобільному пункті. Раніше для цього їздила до Першого медичного об’єднання, Львівського обласного центру крові та військового шпиталю. Каже, що для неї донорство – це водночас і можливість допомогти комусь іншому, і добра справа для себе.
«Це і комусь користь, і мені теж. Бо після кожної донації в мене нормалізується тиск і покращується самопочуття», – усміхається жінка.
Вперше свою кров здавала Христина. Зізнається, що давно думала про донорство, але наважилася лише тепер, а після процедури ще й пошкодувала, що не зробила цього раніше.
«Мені соромно, що у свої 35 років я вперше стала доноркою. На форумі донорських ініціатив почула історії ветеранів. Особливо запам’яталися слова військовослужбовця Василя Галамая, який розповів, як колись його життя врятувала чиясь кров, а зараз він сам ділиться нею з іншими», – каже Христина.
За її словами, війна триває, а разом із нею не зникає і потреба в донорській крові:
«Ми всі повинні пам’ятати, що в Україні щодня є поранені – як серед військових, так і серед цивільних. І вони можуть потребувати донорської крові. Тож маємо активізуватися, приходити і ділитися частинкою себе. Наша кров може дати комусь шанс не померти».
Христина також звернула увагу на те, що сама процедура у мобільному центрі крові займає небагато часу.
У спеціально обладнаному автобусі є все необхідне для безпечної донації: місця для донорів, мінілабораторія, зона для консультації з лікарем. Медики супроводжують людей на всіх етапах – від медичного огляду до відпочинку після здачі крові.
Сихівчанин Олег цього дня здавав кров уже вчетверте. Каже, що для нього мобільний центр крові – це передусім зручно. Не потрібно спеціально їхати в інший район міста, витрачати час на дорогу чи стояти в заторах.
«Для нас, донорів, здати кров – це досить просто. А для когось це може означати врятоване життя. У цьому світі важливий час, і витрачати його хочеться з користю. Сьогодні я свій час витратив не даремно», – говорить Олег.
До мобільного центру крові вперше прийшла Ірина. Про донацію вона дізналася з оголошення у групі будинку, де мешкає. Раніше жінка вже зазначала у застосунку Helsi, що хоче стати доноркою, а тепер вирішила зробити це особисто.
Куди саме скерують її кров, точно не знає. Але, каже, під час війни це й не так важливо, бо кров може знадобитися будь-кому – військовому, який зазнав поранення, чи цивільному пацієнтові після складної операції або важкої травми.
Ще одна донорка Ірина зізнається, що напередодні вагалася і навіть думала, чи варто йти, та вранці все ж зареєструвалася і прийшла.
«Ще вчора ввечері сумнівалася, чи варто йти. Але вранці зареєструвалася і таки прийшла. І добре зробила. Тепер розумію, що хвилювалася дарма і нічого страшного тут немає. Рада, що прийшла і що тепер моя кров може когось врятувати», – каже вона.
Ксенія цього дня стала доноркою вдруге. Раніше кров була потрібна їй самій, а тепер вона вирішила допомогти іншим.
«Якщо моя кров комусь допоможе, то це чудово. Не варто боятися, потрібно допомагати», – говорить вона.
Загалом під час відкритої донації на Сихові кров здали 54 людини. У результаті вдалося зібрати понад 24 літри крові. За підрахунками організаторів, це може допомогти врятувати до 162 життів. Організатори наголошують: потреба в донорській крові залишається постійною. Іноді для донора це лише кілька годин часу, короткий медичний огляд і кілька хвилин самої процедури. А для когось – шанс вижити.
Донацію провели в межах акції «Твоя кров. Моє життя. Наша перемога». Її організувала команда «Ветеран Медіа» за підтримки «Народної самооборони Львівщини», медиків Першого медичного об’єднання Львова, мережі лабораторій «Ескулаб» та Lviv Croissants. Цього разу до організації харчування для донорів долучилася команда ресторану «П’ятниця».
