Під час перебування військовослужбовця в полоні держава продовжує нараховувати йому грошове забезпечення. Частину цих коштів – до 50 % – мають право отримувати найближчі родичі. Механізм створений для підтримки сімей, які залишилися без годувальника. Проте після звільнення з полону деякі військові стикаються з несподіваною проблемою: родичі відмовляються повертати отримані кошти або ту їх частину, яка має бути повернута. Ця ситуація не поодинока – про неї публічно заговорили у 2026 році після кількох резонансних випадків.
У цій статті розбираємо, як працює механізм виплат родинам полонених, де проходить межа між законним отриманням коштів та привласненням, і що робити, якщо гроші не повертають.
Як працюють виплати родинам військовополонених
Правова основа виплат – стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова КМУ від 30.11.2016 № 884, яку у квітні 2025 року було викладено у новій редакції (Постанова КМУ від 15.04.2025 № 449). За військовослужбовцем, захопленим у полон, зберігається повне грошове забезпечення – посадовий оклад, оклад за званням, усі щомісячні надбавки та доплати постійного характеру. Ці суми індексуються і перераховуються з урахуванням зміни вислуги років.
Порядок виплати родичам має чітку ієрархію. Якщо військовослужбовець заздалегідь склав особисте розпорядження на випадок полону, виплата здійснюється тим особам і в тих частках, які він визначив. Якщо розпорядження немає – діє встановлена законом черговість.
Перша черга: дружина (чоловік), законні представники малолітніх або неповнолітніх дітей, діти з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця. Ці особи отримують рівними частками до 50 % грошового забезпечення після обов’язкових відрахувань.
Друга черга: повнолітні діти, рідні брати та сестри, законними представниками яких є військовослужбовець. Вони отримують до 20 % грошового забезпечення, і лише за відсутності осіб першої черги.
Решта коштів (50 % або більше) зберігається за самим військовослужбовцем. Після звільнення з полону ці кошти виплачуються йому особисто.
Це принципово важливий момент: родичі мають право лише на частину грошового забезпечення, а не на всю суму. Все, що понад визначену частку, – це кошти військовослужбовця, які мали зберігатися для нього.
Де проходить межа між правом і привласненням
На практиці виникають кілька типових ситуацій, юридична оцінка яких суттєво відрізняється.
Ситуація 1. Родич отримав законну частку (до 50 %) і витратив її. Це правомірне отримання. Кошти виплачувалися саме цьому родичу на підставі його заяви та рішення командира частини. Вимагати їх повернення від родича правових підстав немає – це його законна виплата, призначена для утримання сім’ї.
Ситуація 2. Родич отримав свою частку, але також отримав доступ до коштів, що зберігалися за військовослужбовцем, і витратив їх. Якщо на банківську картку військового надходили кошти і родич, маючи доступ до картки, знімав їх без згоди – це може кваліфікуватися як привласнення чужого майна.
Ситуація 3. Родич подав заяву на отримання виплат, зазначивши інформацію, що дозволила отримати більше, ніж належить за законом. Наприклад, оформив виплату як єдиний родич першої черги, хоча були й інші. Або отримував кошти після звільнення військовослужбовця з полону, тобто після припинення підстав для виплати. Це може містити ознаки шахрайства.
Ситуація 4. Військовий сам дав довіреність або написав заяву про виплату конкретному родичу. Якщо є письмовий дозвіл самого військового на виплату (наприклад, особисте розпорядження або довіреність), родич діяв правомірно в межах наданих повноважень. Повернути такі кошти через суд буде значно складніше, оскільки наявна правова підстава для їх отримання.
Цивільно-правовий шлях: повернення коштів через суд
Основний правовий механізм для повернення привласнених виплат – цивільний позов. Залежно від обставин, підстави можуть бути різними.
Безпідставне збагачення (ст. 1212 ЦК України). Цей механізм застосовується, коли родич отримав кошти без достатньої правової підстави або коли підстава для отримання коштів відпала. Наприклад, якщо родич продовжував отримувати виплати після звільнення військового з полону, або отримав кошти, які мали зберігатися за військовослужбовцем (понад визначену законом частку). Верховний Суд неодноразово підтверджував: зобов’язання повернути безпідставно набуте майно виникає безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК – з моменту безпідставного набуття коштів або з моменту відпадіння підстави їх отримання. Додатково можна вимагати виплату 3 % річних від простроченої суми та індексацію за увесь час прострочення (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відшкодування збитків (ст. 22, 1166 ЦК України). Якщо родич мав доступ до банківської картки військового і зняв з неї кошти без дозволу, це можна кваліфікувати як завдання майнової шкоди. Позов подається про стягнення суми завданих збитків.
Позов подається до загального суду (суду першої інстанції) за місцем проживання відповідача. Судовий збір – 1 % від ціни позову, але не менше 0,4 та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Строк позовної давності – загальний, три роки (ст. 257 ЦК України), але обчислюється з моменту, коли військовий дізнався про порушення свого права (як правило – після звільнення з полону).
Кримінально-правовий аспект
У деяких випадках привласнення виплат може мати ознаки кримінального правопорушення. Правоохоронні органи можуть кваліфікувати такі дії за кількома статтями Кримінального кодексу України.
Шахрайство (ст. 190 КК України) – заволодіння чужим майном або набуття права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Якщо родич при поданні заяви на отримання виплат надав неповну або недостовірну інформацію або використав довіру командування, це може кваліфікуватися як шахрайство. У разі заволодіння коштами в особливо великих розмірах (понад 921 прожитковий мінімум для працездатних осіб) – відповідальність передбачена ч. 4 ст. 190 КК із покаранням у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.
Привласнення або розтрата (ст. 191 КК України) – якщо родич був наділений певними повноваженнями щодо розпорядження коштами (наприклад, за довіреністю) і вийшов за межі цих повноважень.
Важливо розуміти: кримінальне провадження і цивільний позов – це паралельні процеси. Кримінальне провадження спрямоване на притягнення до відповідальності, цивільний позов – на повернення коштів. Можна подати цивільний позов у межах кримінального провадження або окремо. На практиці цивільний позов є більш ефективним інструментом саме для повернення грошей.
Мирове врегулювання
Судова справа між близькими родичами – це завжди емоційно важкий процес, особливо для людини, яка щойно повернулася з полону. Тому варто розглянути можливість мирного врегулювання, перш ніж йти до суду.
Мирова угода може бути укладена на будь-якому етапі – як до подання позову, так і під час судового розгляду. Суд затверджує мирову угоду сторін, якщо вона не суперечить закону та не порушує права третіх осіб. Перевага мирової угоди – можливість домовитися про розстрочку повернення коштів, що може бути реалістичнішим варіантом, якщо родич уже витратив гроші.
Однак варто пам’ятати: мирова угода має бути конкретною – із зазначенням сум, строків та порядку повернення. Якщо сторона не виконує умови мирової угоди, затвердженої судом, стягнення здійснюється примусово через виконавчу службу.
Як запобігти таким ситуаціям: особисте розпорядження
З 2025 року військовослужбовці мають можливість скласти особисте розпорядження на випадок полону або зникнення безвісти. Це документ, у якому військовий заздалегідь визначає, кому саме і в яких частках виплачуватиметься його грошове забезпечення. Розпорядження підписується та засвідчується командиром або нотаріусом і зберігається в особовій справі.
Складання особистого розпорядження – це найефективніший спосіб захистити свої кошти. Військовослужбовець може:
- визначити конкретних осіб та частки для кожної з них;
- залишити всі 100 % за собою, не призначаючи нікого;
- будь-коли скасувати або змінити розпорядження – кожне нове автоматично скасовує попереднє.
Також можна скласти окреме розпорядження щодо одноразової грошової допомоги у разі загибелі – це окремий документ, і його наявність не замінює розпорядження на випадок полону.
Рекомендується повідомити осіб, зазначених у розпорядженні, про його існування та передати їм копію. Це допоможе уникнути ситуацій, коли розпорядження загубиться і близькі не зможуть довести його існування.
Покроковий алгоритм для військового, який повернувся з полону
Якщо після звільнення з полону ви виявили, що ваші кошти отримані родичами і не повертаються, рекомендуємо діяти послідовно.
Крок 1. З’ясуйте фактичний стан. Зверніться до фінансового підрозділу вашої частини та отримайте повну інформацію про нарахування за весь період полону: скільки нараховано всього, скільки виплачено родичам, скільки зберігається за вами. Запросіть офіційну довідку про рух коштів.
Крок 2. Перевірте банківські рахунки. Якщо кошти надходили на вашу банківську картку – отримайте виписку у банку. Так ви побачите, чи знімав хтось кошти з вашої картки і в яких сумах.
Крок 3. Спробуйте мирне врегулювання. Зверніться до родича з письмовою вимогою повернути кошти, зазначивши конкретну суму та строк для повернення. Надішліть вимогу рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручіть під розписку. Цей документ знадобиться у суді як підтвердження спроби досудового врегулювання.
Крок 4. Зверніться по правову допомогу. Центри безоплатної вторинної правової допомоги надають юридичну допомогу військовослужбовцям безкоштовно, включаючи підготовку позовних заяв та представництво в суді.
Крок 5. Подайте цивільний позов. Якщо мирне врегулювання не дало результату – подавайте позов до суду. У позові вимагайте стягнення безпідставно набутих коштів, 3 % річних та індексацію. Одночасно можна подати заяву до поліції, якщо є ознаки кримінального правопорушення.
Крок 6. Забезпечте позов. Якщо є ризик, що відповідач сховає або розтратить майно до закінчення судового розгляду, можна подати заяву про забезпечення позову – наприклад, накладення арешту на банківські рахунки або майно відповідача.
Основні нормативні акти
- Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (ст. 9).
- Постанова КМУ від 30.11.2016 № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (в редакції Постанови від 15.04.2025 № 449).
- Цивільний кодекс України – ст. 1212 (безпідставне збагачення), ст. 625 (відповідальність за прострочення грошового зобов’язання), ст. 257 (загальна позовна давність).
- Кримінальний кодекс України – ст. 190 (шахрайство), ст. 191 (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем).
- Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 № 3460-VI.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Кожна ситуація індивідуальна і потребує аналізу конкретних обставин. Перед вчиненням юридично значущих дій рекомендуємо звертатися за індивідуальною правовою допомогою. Автор не несе відповідальності за наслідки самостійного застосування наведеної інформації.
