Співзасновник Driving Ukraine Максим Сослюк разом із британцем Фінном Воттом перетворили волонтерську ініціативу на системну інституцію, яка забезпечує Сили оборони України автомобілями та розвиває міжнародну підтримку. Понад 600 іноземних волонтерів уже приїхали до України, щоб особисто передати транспорт військовим
Ініціатива, що переросла в системність
Історія проєкту Driving Ukraine почалася на початку повномасштабного вторгнення. Тоді Максим Сослюк шукав турнікети для друзів, які воювали на фронті. Він написав знайомим за кордон і одна іспанка відгукнулась, що знає британця, який возить турнікети в Україну. Так Максим познайомився з Фінном Воттом. Разом вони передали першу допомогу військовим, а згодом почали співпрацювати системніше та розробили концепцію перевезення автомобілів для українських захисників.
«Волонтерство – це така штука, коли ти не обираєш усвідомлено. Воно просто починається», – каже Сослюк.
Сьогодні Driving Ukraine – це інституція зі стабільного та системного постачання автомобілів для ЗСУ. За час повномасштабної війни команді вдалося зібрати тисячі фунтів стерлінгів пожертв і передати військовим 300 автомобілів. Йдеться про позашляховики, пікапи, швидкі та евакуаційні авто – залежно від запитів підрозділів.
Команда складається із шести людей: трьох британців і трьох українців. До України в межах конвоїв уже приїхали орієнтовно 600-700 іноземних волонтерів.
Британці – збирають кошти, українці – забезпечують запити
Позиція ініціативи – не збирати кошти в Україні. Це відбувається виключно за кордоном, зокрема, у Великій Британії.
«Наше завдання – дати інструмент тим британцям, які хочуть допомогти Україні, але не знають як. Ми пояснюємо, як зібрати кошти, як придбати потрібний автомобіль і як особисто передати його військовим», – зазначає співзасновник.
Волонтери формуються у конвої та разом приїжджають в Україну, де їх зустрічають та організовують передачу авто безпосереднім користувачам. Організація працює за конкретними запитами підрозділів: військові звертаються, їх верифікують, після чого оголошують збір під конкретну людину чи підрозділ.
Залежно від завдання потрібен різний транспорт: для медичної логістики – швидкі, для роботи з наземними роботизованими комплексами – пікапи, для підрозділів у прифронтових містах – максимально «цивільні» авто.
Більшість машин купують на вторинному ринку у Великій Британії. Термін від запиту до передачі залежить від швидкості збору коштів та пошуку технічно справного автомобіля.
Не лише логістика, а й дипломатія
У Driving Ukraine наголошують: їхня діяльність – це не лише постачання транспорту, а й дипломатична робота.
Іноземні волонтери під час візитів відвідують Марсове поле у Львові, щоб вшанувати пам’ять полеглих та усвідомити ціну боротьби України. Вони спілкуються з військовими, цивільними та волонтерами, отримують безпосередній досвід життя країни у війні.
«Одне – привезти автомобіль, інше – показати контекст ціни за свободу. Після цього люди повертаються додому і вже по-справжньому розуміють, що відбувається в Україні», – каже Максим Сослюк.
За його словами, саме особистий контакт між донором і підрозділом формує довіру та довготривалу підтримку. Багато волонтерів після першої поїздки повертаються знову і рекомендують ініціативу друзям.
Новий напрямок – наземні роботизовані комплекси
З огляду на зміну характеру війни організація запустила новий напрямок – забезпечення підрозділів наземними роботизованими комплексами (НРК).
Як пояснює Максим Сослюк, сьогодні автомобілі вже не можуть повністю закрити логістичні потреби війська. Доставлення вантажів на піхотні позиції чи евакуація поранених стали надто небезпечними, тому дедалі частіше використовують дистанційно керовані платформи.
Попри розширення напрямків, фокус організації залишається на транспорті. Кожна передана машина також завантажується гуманітарною допомогою – спальними мішками, термобілизною, енергетичними батончиками та іншими речами, які збирають громади у Великій Британії.
Плани – не зменшувати оборотів
Мотивація іноземців допомагати Україні різна: для когось це особиста історія, для когось – емоційна реакція на події війни. Часто це молоді британці, які відчувають емпатію до українських ровесників, що воюють за свободу.
«У більшості цих людей загострене відчуття справедливості. Вони розуміють, що на Україну жорстоко напали, і логічно допомогти тим, хто захищається», – говорить співзасновник організації.
Серед планів ініціативи – щонайменше не зменшувати темпів роботи, а в перспективі – кратно збільшувати масштаби допомоги.
Фото з особистого архіву Максима Сослюка
