Щороку 20 лютого ми вшановуємо пам’ять тих, хто першим віддав своє життя за Україну як незалежну демократичну державу.
22 січня 2014 року було відкрито список “Небесної сотні”. Спочатку в центрі столиці було застрелено активістів Майдану Сергія Нігояна та Михайла Жижневського. Того самого дня в лісі під Києвом було знайдено тіло активіста Юрія Вербицького зі слідами тортур. До 18 лютого 2014 року було вбито вже дев’ятьох людей, і того самого дня на Майдані розпочалися масові розстріли; з 18 до 20 лютого було вбито 78 людей — найбільша кількість, а після 20 лютого — ще 20 було вбито. Майже відразу ж усіх загиблих було названо “Небесною сотнею”, хоча насправді їх було більше сотні.
Наймолодшому герою було 19 років. Роман Гурик, студент ПНУ факультету філософії, який боровся за нашу свободу, загинув на Майдані. “Зараз або ніколи! Всі на Грушевського, на смерть!” – ці слова опублікував хлопець на своїй сторінці “ВКонтакті”.
11 лютого 2015 року Указом Президента України 20 лютого було встановлено Днем пам’яті Героїв Небесної сотні, щоб увіковічити велику людську, громадянську і національну мужність та самовідданість, силу духу і стійкість громадян, які змінили історію нашої країни.
Українці навчились волонтерити, воювати та відстоювати власну гідність. Нація стала міцнішою, готовою до спротиву. Життя змінилось на до і після, але ці зміни ввійдуть в історію.
Цього року ми вдесяте вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні — вдесяте в контексті війни проти Росії.
