Начальник штабу батальйону, ІТ-спеціаліст і ментор – багатогранну історію військовослужбовця Кирила Малющенка почули учні 15-го ліцею Львова під час зустрічі в межах проєкту «Як воно було» від «Ветеран Медіа».
Кирило Малющенко – випускник військового вишу за фахом бойового оперативного забезпечення. За плечима – служба в ЗСУ до 2019 року, участь в АТО, поранення в Авдіївці, повернення до мирного життя й нова кар’єра в ІТ. Але 25 лютого 2022 року, не вагаючись, знову став до строю – у складі 80-ї десантно-штурмової бригади.
«У перші дні повномасштабної я вивіз дружину й дітей до батьків, а сам повернувся до бригади. Починав як заступник начальника штабу батальйону. Потім мене відправили формувати новий – 4-й батальйон. Ми заходили з боку Зеленодольська на Херсонський напрямок, брали участь у звільненні П’ятихаток, Архангельського… Це все – частина великої Херсонської операції», – пригадує ветеран.
Учні слухають уважно. Частину імен, локацій чи деталей не знають, але очей не зводять з Кирила. Його розповідь – це поєднання воєнного досвіду, самоіронії та чесності.
«У школі я готувався вступати на міжнародні економічні відносини. Батьки так хотіли. Але в 11-му класі щось клацнуло – пішов у військовий виш. Зараз вважаю: не помилився».
Після звільнення з війська у 2019 році, Кирило поринув у цивільну сферу – працював в ІТ, зокрема з американським медіахолдингом та великою компанією MetLife. Та й сьогодні поєднує ІТ-роботу з волонтерством: навчає ветеранів цифровим професіям у політехнічному університеті.
Один з учнів поцікавився, де найцікавіше було вчитися Кирилу, на що він відповів:
«Найцікавіше – вчитись зараз. У школі я багато чого проґавив: англійська, математика… А сьогодні це все треба наздоганяти», – посміхається він. Розповідає, як проходив тактичні курси у Німеччині, вчився в Нідерландах та Великобританії.
Як російський контент стає частиною інформаційної війни
Під час розмови ветеран також звернув увагу на те, що важливо не споживати ніякого російського медіаконтенту й не піддаватися пропаганді в Інтернеті.
«Україна в 2024 році принесла 81 мільйон гривень до бюджету росії лише за перегляд російського контенту на YouTube. Частина цих грошей – це ті самі ракети, які летять на нас» – звернувся ветеран до аудиторії, закликаючи учнів замислитись, які відео вони дивляться і чому це має значення.
За його словами, нині вже розробляють штучний інтелект, що зможе визначати фейкові новини, аналізуючи джерело інформації. Але допоки таких інструментів ще немає в загальному доступі, найкраща порада – це свідоме обмеження себе від російськомовного інформаційного поля.
«Я намагаюся взагалі не переглядати російськомовний контент. Це важливо розуміти: коли ви його дивитеся – ви вкладаєте гроші в державу-агресора. А росіяни ніколи не шкодували грошей на інформаційну війну. І все починається навіть з дитячого мультика».
Коли розмова перейшла до шкільної аудиторії, ветеран наголосив: «Нині багато військових звільняються. І, на жаль, утворюється тріщина між суспільством і ветеранами. На вашому поколінні лежить завдання – зшивати цю тріщину. Ви маєте розуміти, що людина після війни – бачить світ інакше. І це нормально».
Він закликав молодь не знецінювати роль освіти: «Я дуже жалкую, що не вчився у школі так, як міг би. Ваша задача зараз – вчитися. Бо завтра ви будете приймати рішення за цю країну».
А коли одна з учениць запитала, куди краще піти навчатися, якщо хочеш бути військовою, ветеран відповів чесно й щиро:
«Це складне питання. Якщо ти маєш хист до мови і творчості – іди в військові журналісти. Якщо ти активна – в психологи. Хлопець, що орієнтується в місцевості – іди в Одесу на розвідку. Хочеш воєнної романтики – піхота. Любиш точність – артилерія. Це все залежить від тебе. Але треба розуміти, що не кожному підійде все».
Тактична медицина, орієнтування на місцевості та злагодженість у команді
Зазначимо, що окрему увагу у Центрі національно-патріотичного виховання 15-го ліцею ЛМР приділяють не лише навчальній, а й практичній військовій підготовці. Два рази на рік для учнів 10-11 класів організовують триденні вишколи. Один із них нещодавно пройшов за Львовом, участь у ньому взяли понад сотню учнів.
Інструктор тактичної підготовки та ветеран Володимир Ткачишин розповідає, що головна мета таких виїздів – дати базові навички виживання в надзвичайних ситуаціях і навчити діяти в команді:
«Там було орієнтування на місцевості – учні ходили по координатах, визначали азимути. Ми розподіляли дітей у мішані підрозділи, щоби вони вчилися взаємодіяти з новими людьми. Проводили тактичні ігри, змагання, стрільби по повітряних кульках із страйкбольної та пневматичної зброї. Були і веселі командні конкурси – наприклад, пройти синхронно на лижах або передавати борошно ложками. Сміху було чимало – борошно часто розліталося», – згадує Ткачишин.
Окремим блоком була тактична медицина – під час умовного бойового зіткнення учні надавали першу допомогу “пораненим” і евакуйовували їх з поля бою. Працювали і з раціями, вчили основи зв’язку, топографії, орієнтування.
Участь у вишколі – добровільна. За словами Володимира Ткачишина, учні зацікавлені, утім частково стримує брак підтримки з боку батьків:
«Багато дітей хочуть їхати, але батьки не дають згоду. Питають, чи це обов’язково. Коли чують, що ні – кажуть: “То мій син не поїде”. І це шкода, бо саме під час таких практичних занять діти вчаться взаємодіяти, відповідати за себе і інших».
Фото: «Ветеран Медіа»
