На початку повномасштабного вторгнення чимало представників малого та середнього бізнесу стали на захист України. Деякі продовжували вести справи, інші призупинили діяльність через мобілізацію засновників або керівників. Після демобілізації багато хто повертається до роботи та розширює бізнес. Один із таких прикладів — ветеринарна клініка Vet House на Вінниччині. Її власник, ветеран російсько-української війни Володимир Біленький, який розповів журналістам “Ветеран Медіа”, як працював його бізнес під час служби, що змінилося після повернення та які перспективи він бачить у майбутньому.
Володимир Біленький, власник мережі ветеринарних клінік “Vet House” у Вінницькій області, яка отримала сертифікацію “Cat friendly Clinic” від International Cat Care (iCatCare), що сприяє добробуту котів, кидаючи виклик статус-кво, ділячись дослідженнями та знаннями про котів. Таку нагороду в Україні мають тільки 4 ветеринарні клініки.
У 2015 році Володимир працював у Києві в корпорації “MARS” у підрозділі бренду кормів для тварин “Royal Canin”. . Згодом він перевівся у відділення офісу у Львові, де пропрацювавши кілька місяців звільнився та повернувся на Вінниччину. У 2016 році чоловікові вдалося започаткувати власний бізнес у Вінниці. Однак коштів для цього не вистачало, тому він узяв багато кредитів, щоб придбати приміщення та обладнання. Так і відкрився перший “Vet House”. Попри повне залучення у власну справу, Володимира не полишала думка про велику війну, яка, на його думку, була неминучою.
“З 2021 року я вступив у Добробат, їздив на ротації, бо належав до тієї меншості, яка вірила у велику війну і хотіла підготуватися. Я розумів, що моїх знань катастрофічно не вистачає. Хоч у мене була військова кафедра і звання, але це було ні про що. Моя військова спеціальність – ветеринарна медицина, а вона актуальна на випадок ядерної чи бактеріологічної війни”, – каже ветеран.
Згодом Володимир вступив до ТрО, де пробув місяць, а потім перевівся у 123-й окремий розвідувальний батальйон десантно-штурмових військ. А у 2021 році початок повномасштабного вторгнення зустрів у с. Піски на Донеччині
“Навесні 2023 року, у мене з’явився цікавий проєкт – створювався новий десантно-штурмовий полк, і мені запропонували організувати з нуля підрозділ радіоелектронної боротьби. Я його очолив і формував команду. Це був виклик: створити не просто лінійний підрозділ, а підрозділ фахівців”, – зазначає Володимир.
Ветеран воював на Донеччині, Київщині, Слобожанщині, зокрема в Ізюмському лісі. У липні 2024 року демобілізувався. До його повернення в цивільне життя, управління бізнесом взяла на себе дружина.
“Моїй дружині було складно, але вона впоралася. На той момент у нас було троє дітей, і вона була вагітна четвертою. Війна все поламала, все поставила на паузу. Спочатку колектив працював на ентузіазмі: я воюю, тил працює. Але з часом люди почали потроху йти. Нові клініки відкриваються, особливо у Вінниці та західних регіонах, конкуренти переманюють персонал. Спочатку, у 2022 році, це ще якось зупиняло, але далі – ні. Кадровий голод впливає на бізнес. Ми ухвалили стратегічне рішення відкрити другий філіал. По суті, цим займалася дружина. І, як бачите, успішно. Я вже дистанційно допомагав із пошуком фінансування, адже всі гроші, які були у 2021 році, я витратив навесні 2022-го на військо. Ми навіть витратили заощадження, які відкладали на ремонт”, – каже він.
Володимир шукав різні формати підтримки. Він додає, що сьогодні існує багато фінансових програм, які допомагають ветеранському бізнесу рости.
“З усіх інструментів фінансування найкращі – це гранти. Це майже безповоротна підтримка. Якщо ти ведеш бізнес, ти маєш узяти когось на роботу або хоча б заплатити податки. Найвигідніші – міжнародні гранти, там лояльніші умови. Наприклад, я отримав грант від німецької організації DWVI – майже 400 тисяч гривень. Державні програми: 500 тисяч – ветеранський грант, 1,5 млн – від Українського ветеранського фонду. Такі можливості треба використовувати”, – зазначає ветеран.
Він наголошує, що ветеранський бізнес – це зовсім інший підхід до підприємництва. Війна змінює людину, і вона додає у бізнес структурованість і дисципліну.
“Ветеран – це не просто статус, це спосіб мислення. Ти розумієш, що навіть якщо втратив руку чи ногу – можна поставити протез. Якщо щось зруйновано – можна відбудувати. Єдине, що не повернеш – це людські життя”, – розповідає чоловік.
Володимир використав військову методику планування під час відкриття другого філіалу “Vet House”: “Я створив таймлайн, розподілив завдання, усе спланував, як військову операцію. У підсумку ми виконали 95% запланованого – це чудовий результат для складного бізнес-проєкту. Під час відкриття я перебував на війні, мені дали 10 днів відпустки, і я встиг приїхати. Далі контроль здійснював дистанційно – і все працювало ідеально.”
Зараз у Володимира дві клініки у Вінницькій області, де працюють терапевти й хірурги, які рятують тварин, зокрема постраждалих від війни, а після підриву Каховської ГЕС, до клініки потрапляли тварини, які постраждали через теракт. В клініках є сучасне обладнання: рентген, лабораторія, післяопераційне відділення, стоматологічні кабінети, окремі приміщення для котів і собак, а також місця для перетримки важко травмованих тварин. Один із мешканців клініки – кіт “Пароль”. Побратими Володимира знайшли кота у колодязі під час виконання бойового завдання, та попросили ветерана оглянути тварину, щоб зрозуміти що надалі робити з ним. “Пароль” мав переламаний хребет, тому було прийнято рішення забрати його у більш безпечне місце та допомогти врятувати тварину. Коли військові проїжджали блокпости, його поява допомагала їм безперешкодно пересуватися, тому кіт отримав ім’я “Пароль”.
Володимир додає, що порятунок тварин під час його служби іноді був буденністю. Він часто проводив операції, коли бачив необхідність хірургічного втручання, або ж допомагав евакуйовувати тварин із лінії фронту.
У 2024 році Володимир подався на грант від Українського ветеранського фонду та отримав кошти на закупівлю інноваційного обладнання для діагностики хвороб тварин. Частину власного обладнання, яке було у хорошому стані, він передав ветерану, який також розвиває ветеранський бізнес у Вінницькій області.
Володимир наголошує, що повернення до цивільного життя проходило зі своїми складнощами: “Коли звільнився із ЗСУ, було неймовірно важко морально. На війні я завжди був спокійний, мене не мучили кошмари. А коли повернувся – почалося: сни про те, що мене беруть у полон, жахи. Психіка не була готова. Єдине, що мені допомогло, – це робота. Я просто закидав голову справами. Зараз я розвиваю новий проєкт із креветками. Втім, сфера обслуговування дається мені важко. Після війни непросто спілкуватися з клієнтами, особливо з тими, хто поводиться зверхньо, чи без поваги.”
Ветеран планує створити креветкову ферму, та популяризувати започаткування власної справи серед ветеранів і, звісно, продовжувати розширювати сімейний бізнес ветеринарної клініки.
“Ми хочемо створити мережу по всій Україні та розвивати продаж франшиз. Семен (ред. син ветерана), наприклад, має амбітну мету – стати власником п’яти клінік. Каже: “За два роки батьки відкрили дві ветеринарні клініки, значить я відкрию ще три”. Це вже стає сімейним бізнесом, він навіть почав писати бізнес-плани. З такими темпами скоро й гранти освоюватиме”, – каже ветеран.
Після повернення з війська чоловік проводить із дітьми якомога більше часу. Семен разом із батьком відвідує спортивні гуртки, відмовляючись ходити на тренування з боксу без нього. Вони разом працюють у ветеринарній клініці. Володимир додає, що його син і донька, також відвідували полігон, катались на БТРі та стрілили зі зброї. Володимир вважає, що таке залучення дітей до військової сфери є найкращим форматом національно-патріотичного виховання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мрія, що пережила окупацію: дружина військовослужбовця відкрила кавʼярню у Львові.
