Війна – це випробовування не тільки для захисників, а й для їхніх родин. Чи не найболісніше розлуку з татом або мамою, які стали до лав українського війська, переживають діти. Як військовослужбовцям спілкуватися зі своїми дітьми, щоб зберегти емоційний зв’язок? Як підшукувати правильні слова, якщо ви на відстані?
Поради від Світлани Ройз, дитячої психологині та письменниці:
Ми маємо враховувати, що дитяче сприйняття світу егоцентричне, персоналізоване. Дитина переконана, що все, що відбувається навколо – це через неї, для неї та стосується її безпосередньо.
Коли мій чоловік на початку повномасштабної війни став у ряди Сил ТрО, наша донька плакала:
- “Навіщо ти йдеш, якщо у тебе є я?”, “А якщо ти не зможеш прийти до мене на шкільне свято?”.
- Незалежно від віку дитини, батькам слід повторювати, що вони були б поруч щохвилини. Якби лише була змога. Дитина має розуміти, що вона для них найважливіша. Поясніть, що ви там, бо мусите захистити її та всіх інших дітей. Ви робите зараз роботу, яку вважаєте необхідною, гідною та чесною.
Спробуйте озвучити те, що відчуває дитина, щоб «нормалізувати» її емоції. Ви можете сказати:
- “Зараз тобі напевно буває складно, страшно, тривожно? Але ж ти пам’ятаєш, що можеш усе мені розповісти?.”
- І якщо дитина розповідає вам про свої почуття, в жодному разі не знецінюйте їх, кажучи “Та це ж нічого страшного” або “Чого тут переживати?”.
Уникаючи подробиць, намагайтеся відповідати на всі дитячі запитання. Якщо чогось розповісти неможливо, кажіть, що це «секретна інформація». Враховуйте, що дитяча цікавість часом може бути нетактовною, а питання навіть болісними. Ставтесь до цього з розумінням.
За можливості робіть щось разом: можна співати, грати в онлайн гру, читати по черзі, дивитись короткі мультфільми.
Створюйте свої особливі привітання, які були б тільки вашими та своїми власні таємні паролі. Придумайте жест, який буде означати початок та закінчення спілкування. Вигадайте один одному прізвиська.
Просіть дитину кожного дня (або так часто, як це можливо) нотувати все важливе, що відбулось. Можна також просити записувати відео.
Покажіть дитині, щось цікаве зі свого побуту: котика чи песика, який живе з вами, річ, яку ви власноруч змайстрували, іграшку, яку взяли з дому на згадку.
Передайте дитині, що від себе: наприклад, шеврон або браслет.
Не забувайте, що зараз для дитини ви – експерт зі стресостійкості. Розповідайте як вам вдається подолати страх, роздратування чи тривогу. Порадьте дихальні вправи, які, можливо, самі практикуєте. Дітям важливо знати, що ви також переживаєте багато.
Матеріали: Сили ТрО ЗСУ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що необхідно знати про захисника/цю їхнім родичам та близьким.
1 коментар