З початком повномасштабного вторгнення бібліотеки України оперативно перевели свою діяльність, відповідаючи на виклики війни. Бібліотеки перетворилися в шелтери для внутрішньопереміщених осіб, гуманітарні та медичні склади, мануфактури з виготовлення маскувальних сіток, окопних свічок.
Разом з відвідувачами від малого до великого, бібліотекарі заготовляли провізію для ТрО, писали листи захисникам в окопах, креативили обереги. І планують робити це до перемоги.
Про діяльність муніципальних бібліотек розповіла Алексєєнко Катерина, культурна менеджерка.
А як ще бібліотеки можуть бути помічними країні, яка воює?
Коли ми говоримо про бібліотеки, передусім ми розуміємо – це є книги, джерела інформації, середовище де за будь-яких умов відстоюються найважливіше – цінності суспільства на яке зазіхає ворог. Демократія, Національна Ідентичність, Самостійність. Тому не дивно, що туди “прилітає”, тому не є несподіванкою, коли при окупації, бібліотеками проходяться “фільтраційні заходи” – українська книга викидається, спалюється, на її місце оперативно завозяться тонни російської пропагандистської літератури – художньої, псевдоісторичної, псевдопатріотичної.
В розклад заходів ставляться заходи з георгіївськими “лєнтами”, а пушкін стає “нам всєх дороже”. З цього виходить, що бібліотеки в тилу мусять подбати про дерусифікацію і декомунізацію бібліотечних фондів, розпрощатися з іменами зайд у своїх офіційних назвах. Стати комфортним місточком для комунікації цивільних та військових, громади та ветеранів. Їх діалогу задля підтримки, задля комфортної реабілітації сьогодні та розбудову ефективної держави вже завтра.
Місцем щирого вшанування пам’яті борців за незалежність України та становлення української державності. Деокупувати ментальність громадян шляхом актуальних заходів і закласти фундамент для життєствердного національного світогляду українця.
Нещодавно в Будинку Офіцера у Львові саме з запитом “як це зробити в книгозбірнях коректно і ефективно” відбулася дискусія з бібліотекарями та військовослужбовцями. Львівська муніципальна бібліотека ініціювала розмову “Бібліотеки і війна”. Серед іншого на дискусії була проговорена тема промоції бібліотеками ветеранської літератури за підтримки Всеукраїнського форуму військових письменників на Львівщині, окреслена рамка “бібліотеки офіцера”, базуючись на тяглості літературної спадщини військової звитяги та чину від Українських Січових Стрільців до Української Повстанської Армії.
Крім цього, розмірковували про потребу бути голосами військових авторів, що наразі затихли через виконання завдань на фронті чи загибель. Про страх романтизації війни для прийдешніх поколінь та загрозу забуття подвигів захисників і захисниць сьогодення.
Учасниками заходу були: Олександр Поронюк, полковник запасу, військовий журналіст, раніше – речник Західного регіонального медіацентру Міноборони у Львові Тетяна Пилипець, директорка Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука, організаторка Всеукраїнського форуму військових письменників, Василь Кметь, директор Львівської муніципальної бібліотеки Олена Лотоцька, військовослужбовиця, письменниця, дослідниця поліського діалекту Володимир Тимчук, підполковник ЗСУ, письменник, перекладач Андрій Гуменюк, боєць добровольчого батальйону ОУН, письменник, живописець.
З деталями розмови можна ознайомитися на сторінці Львівської муніципальної бібліотеки у Facebook та Youtube.
Модерувала захід заступниця директорки Львівської обласної бібліотеки імені Романа Іваничука – Наталя Білута.
Практика показує: для ефективнішої співдії цивільного населення, волонтерів, Сил безпеки та сил оборони України та державного апарату необхідно продовжувати закладати різні горизонтальні зв’язки та партнерства між інституціями, які, на перший погляд, несуть суто пацифістські функції.
В нашому випадку, Бібліотеки – суцільно мирний осередок життя громади, як видно з обговорення, спроможні перетворитися в гучний мілітарний рупор аби підсилити українців на шляху до перемоги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мистецтво на фронті: війна, музика та діяльність Саші Буля.
