Війна завжди ставить людину перед найскладнішими випробуваннями, розкриваючи її характер і найглибші переконання. Сьогодні ми маємо можливість розповісти про одну з таких надзвичайних особистостей, яка обрала неординарний шлях виразити свою підтримку рідній державі. Музикант, який перебуває на передовій і бере участь у веденні воєнних дій проти окупантів, – це не лише виконавець, а також один з тих, хто змінює історію через мистецтво і відвагу.
Його історія – це приклад того, як різні професії та таланти об’єднуються на оборону держави, демонструючи, що немає меж для людей, готових встати на варту миру і свободи.
Олександр Буліч, більш відомий під сценічним ім’ям як Саша Буль, народився у Житомирі в сім’ї військового, а виріс у Чернівцях. В студентські роки навчився грати на гітарі та почав писати пісні. Він був одним із добровольців, хто взяв у руки зброю та став на оборону України, тимчасово залишивши позаду свою діяльність музиканта та письменника.
Пісня “Тримаєм посадку” була однією з написаних у період широкомасштабного вторгнення. Сьогодні, 5 вересня, відбулась прем’єра нового відеокліпу, по мотивах цієї пісні. Розкажи про зйомки відеокліпу.
Сам відеокліп вийшов дуже органічним, хоча я не мав на меті повернутися до музичної кар’єри зараз, максимум – це співати на благочинних концертах, щоб допомогти побратимам. Але, я написав цю пісню, і саме у той момент мені написали з фестивалю Respublica, тоді вони реалізовували грант Українського культурного фонду, який називається “Мистецтво наша броня”. Ціль якого – допомогти артистам, які через військову агресію рф, змушені змінити свій вид діяльності з культурної на військову
Але на той період часу у мене була нова пісня, хоча у мене не було навіть демоверсії. Тому я наспівував її на диктофон, та у двох словах розповів сюжет. Їх зацікавило і вони запропонували зробити відеокліп на саме неї.
Яка концепція відеокліпу?
Концепція кліпу полягає у тому, що за кожним військовослужбовцем, у якій би формі він не був, та яку б роботу не виконував, ховається звичайна людина зі своїми спогадами, з улюбленими цивільними заняттям, життям, яке було до війни, до якого кожен з військових хоче повернутися.
Це своєрідне обігрування неприємної теми, яку собі на озброєння взяли ухилянти, що хтось створений для війни, а хтось – ні. Ніхто не народжений воювати, немає такого чіткого розподілу, що хтось іде на війну, а хтось тримає економічний фронт. Більшість зробили це, тому що держава потребувала захисту, як і цивільне населення.
Після написання пісні, музикант двічі виконував її на благодійних концертах та отримав позитивний зворотний зв’язок від слухачів.
На даному етапі, чи є в планах написання нового альбому?
Я хочу зараз писати матеріал і, власне, поки всі ці історії фронтові, ці всі емоції такі свіжі, є бажання закріпити їх, хоча б у демоверсіях. Але, як нового альбому, в планах немає.
За словами Олександра, не на часі записувати новий альбом, оскільки з новим альбомом необхідно їхати на гастролі по містах та країнам, а часу на це недостатньо, військовий обов’язок та робота на благо українського суспільства – вище, ніж гастролі.
У 2021 році ти був ведучим подкасту “Норовисті пройдисвіти”, у якому розповідав про неоднозначних персонажів української історії, а у 2022 році — подкасту “Ой лишенько, висвітлював тему епідемії. Обидва подкасти пов’язані з проєктом “Локальна історія”. Але 24 лютого ти приєднався до лав збройних сил та залишив роботу ведучого на невизначений час. Чи є у планах продовжити цю діяльність?
Недавно ми з товаришем, фаховим журналістом, який теж перебуває у лавах збройних сил, обговорювали тематику подкастів. Що може зробити подкаст саме такого ветеранського формату, хоч можливості зараз такої немає, але ми плануємо.
Перебування на фронті, це постійний стрес та нестача часу на “перезагрузку”, чи допомагає творчість відірватися ментально від такого негативу?
Я б хотів сказати “так”, але – ні. Будучи безпосередньо на фронті у мене не було сил, чи бажання писати пісні. Маючи вільний час було тільки одне бажання, а саме поспати та набратися сил. Власне, щодо споживання якоїсь культурного продукту, це так. Коли була вільна година, я любив послухати музику. Мені це справді допомагало.
Чи допоможе ветеранам і військовослужбовцям такий метод психологічної реабілітації, саме через культурний розвиток?
Звісно, насправді будь-яке пропрацювання досвіду, який ми, військовослужбовці, які брали участь в війні, та навіть цивільні, які, на жаль, пережили події, що могли травмувати, потребують ментальної реабілітації через різні аспекти сфер діяльності.
У такі моменти, важливо, щоб хтось допомагав. Наш мозок, так не працює, не відчуває, що щось не так, і треба чимось себе зайняти. Все погане, що є у голові, заганяє в такий собі підвал власної душі, де все рівніше і темніше робиться. І саме у такі моменти необхідно, щоб був хтось був поряд та допоміг.
Чи повернешся до творчості з групою Me and That Man після нашої Перемоги?
Це залежить від того наскільки довго все це триватиме, чи буде мені взагалі куди повертатись. Наразі моє місце в колективі заміняє сесійний музикант. Я, звісно дуже хотів би повернутися до гастролей, оскільки дуже уже сумую за своїми колегами з якими ми багато від’їздили, сумую за тими емоціями, які я переживав на сцені разом з ними, за гастролями. Мені бракує цих емоцій і я сподіваюсь повернутися, але час покаже, коли закінчиться ця війна.
До участі у війні Саша був офіцером запасу. 3 березня вступив до лав піхотного батальйону, в складі якого брав участь у бойових діях на території Сумської та Харківської областей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Одяг з липучками ми називаємо кіберодяг”: історія кравчинь, що шиють адаптивний одяг для поранених військових.
1 коментар